вул. Чернігівський шлях, 32, Мена, Чернігівська область, 15600
Літній час:з 8-00 до 17-00 Зимовий час:з 8-00 до 16-00
04644 21052
back

Поні

Шетлендський поні[ред. | ред. код]

Шетлендський поні

Докладніше: Шетландський поні

Шетлендський поні[2] (англ. Shetland pony) — дуже древня та мініатюрна порода коней. Сформувались на Шетландських та Оркнейських островах Атлантичного океану більше тисячі років тому. Висота в холці яких 80-120 сантиметрів. При схрещуванні з іншими породами коней дають нормальне потомство. Вони невибагливі до умов утримання, добре переносять низькі температури. Використовувались у Шотландії в гірничій промисловості для вивозу з шахт руди або вугілля[3][4].

Шотландський поні[ред. | ред. код]

Шотландський поні, чемпіон породи 2005 року

Докладніше: Шотландський поні

Шотландський поні (англ. Highland Pony) — походить із Шотландії. В цій породі розрізняють три типи:

  • невеликі поні висотою в холці 122—132 см,
  • верхові шотландські поні — зріст 132—140 см,
  • найбільші, мейленд-поні висотою в холці 142—147 см.

Валійський поні[ред. | ред. код]

Валійський поні

Докладніше: Валійський поні

Валійський поні (англ. Welsh Pony) — порода, відома ще з часів Юлія Цезаря. В теперішній час в породі розрізняють три типи:

  • валійський гірський поні — найменші коні, не вище 122 см в холці,
  • середній тип — зріст 110—136 см,
  • валіський коб для гри у кінне поло — від 137 до 159 см в холці.

Ексмурський поні[ред. | ред. код]

Пара ексмурських поні

Докладніше: Ексмурський поні

Ексмурський поні (англ. Exmoor Pony) — найстаріша з усіх порід поні, що живуть в горах і на торф'яних болотах Великої Британії та одна з найстаріших порід коней на землі. Походить з південно-західних англійських графств Сомерсет і Девон. Перша згадка про ексмурських поні та їх власників зустрічається у земельному описі в Англії 1085 року. Віддаленість місць проживання від цивілізації сприяла тому, що ексмурський поні майже не змішувався із іншими породами.

У 1921 році було засновано товариство любителів ексмурських поні. Основна мета — поліпшення умов життя та залучення інтересу до розведення цієї історичної породи. Табуни поні продовжують вести дике життя на пустощах, але щороку їх збирають для перевірки.